Дубно

Дубно в свої кращі часи було містом ренесансних палаців, королівських полювань на ведмедів, контрактових ярмарок, лицарських турнірів, балів, феєрверків, римської опери, польської драматургії, італійських зодчих, єврейських цадиків et cetera, et cetera. 

Одним словом, Дубно колись було круте.

Складається враження що від дубенського замку залишилася менша половина-два бастіони і два палаци (і совкові гаражі як бонус). Хоча джерела кажуть, що він в плані був трикутний. Замок має сайт з явним натяком на ілітарність та списком послуг, які можуть тут надать ("Ти такого ще не бачив!" кричить нам слоган). На жаль, слово "Удъ" та інші петрогліфи кінця XX - поч. XXI ст.ст. ставлять на елітарності здоровенний хрест. Одним словом, замок як замок. Добре, що доглядають, роблять екскурсії, реставрують палаци і мають крутий сайт. Але заради одного замка я б в Дубно не поїхав би однозначно.

А от заради будинка на площі Незалежності з табличкою пам*ятника архітектури, з якого наче бритвою зрізали ізлішества і обклали совковою білою плиткою я б пішов на край світу!

Економічне піднесення і процвітання міста припадає на останню чверть 18 ст.. Такий підйом пов*язаний в першу чергу з перенесенням до Дубна зі Львова, який у 1774 році відійшов Габсбургам, престижних контрактових ярмарків. Торгівля притягувала сюди з усіх усюд ремісників, селян, купців, магнатів. Місто збагачувалось, народонаселення зростало. Під патронатом князя Любомирського замок було перебудовано в розкішний бароковий палац, почалася тотальна розбудова міста. Одним словом, торгівля не зробила бідним жоден з народів.

Через двадцять років ярмарки було перенесено до Ізяслава, а в 1797 році - до Києва (Контрактова площа на Подолі служила місцем їх проведення). За два десятиліття контрактових ярмарок Дубно стало найбагатшим містом Волині і пережило свої "золоті" часи, про які зараз нагадують лише дивом вцілілі архітектурні пам*ятки. Сучасне Дубно-це місто дестрою та недолугої реставрації.

Одна з найбільших синагог Західної України. Побудована в першій половині 16 ст., зазнала перебудов та реконструкцій у 18 та 20 ст..

"На дошках покладених на порожніх бочках пригощали горілкою та медовими пирогами в присутності князя Любомирського, котрий благословив будівничих такими словами: «Завершіть ваш подвиг і моліться в цій синагозі Предвічному, який створив землю і небо і в його руках все живе…». З вдячністю благородному власнику Дубна над вхідними дверима синагоги було встановлено позолочену таблицю. На ній — родовий герб Любомирських з ініціалами князя, а під ними – фраза «Ми знаходимось у Божому Домі» і дата новосілля."

У роки німецької окупації навколо синагоги було створене гетто, з якого було вивезено і розстріляно 12 тисяч євреїв.

Нині Дубненська синагога не виконує своїх функцій і не зазнає будь-яких реставрацій. В середині живуть голуби, крізь розбиті вікна можна побачити масивні колони і дірки в даху. Одразу навпроти центрального входу хтось має клаптик землі на городину, поруч - будка прийому склотари.                                                                                      

Луцька брама є одним з небагаточисленних збережених барбаканів на теренах України. В минулому оборонна споруда комплектувалася земляним валом, ровом з водою, підйомним мостом і підземним ходом до замку. Наприкінці 18 ст. оборонна здатність об*єкту була втрачена. Проїзд через браму закрили, дорогу в бік замку пустили південніше (нині вулиця Данила Галицького). В 1785 році почалася перебудова споруди. Було зведено третій поверх, прорубано вікна і переплановано інтер*єри. На другому поверсі будівлі засідала масонська ложа "Досконала таємниця" на чолі з великим майстром князем Михайлом Любомирським. "досконала таємниця" виявилася настільки досконалою, що детальної інформації про їх діяльність і змови проти людства мені знайти не вдалося.

На брамі можна знайти табличку з ледь помітним надписом «Ця брама відновлена 1785 року». На жаль радянські реставратори також вирішили закарбувати свій подвиг у віках і переплюнути коллєг з 18 сторіччя. 50 років чогось то там (октября? ркка? WTF?) це тобі не франкмасонство поширювать.

Автовокзал дуже атмосферний. В невеличкому закапелку одразу біля входу продають свіжий хліб. Автовокзал побудований біля (безросередньо на території?) єврейського кладовища (там похований цадик Йосип Йоске). Люди їдять хотдоги, які готують у кіоску поблизу, говорять про плани на Паску, смішний мужик не може додзвонитися до мами і голосно матюкається. Скручена в знак питання бабця обеззброює протягнутою рукою. Радивилівською маршруткою можна доїхати до Тараканова. В Тараканові є форт.

Тараканівський форт залишається перлиною дестрою та мертвого антропогену. Підходити до нього варто дикими стежками, продираючись крізь чагарники і крокуючи засраними стежками. В кінці-кінців ти просто вийдеш до нього і масштаби будівництва як мінімум тебе вразять. Тараканівський форт мені нагадує якийсь забутий храм в камбоджийських джунглях українського розливу. Інсталяцію в дусі "життя після людей", де природа по своєму визначає подальшу долю кожної казарми і кожного каземата. Дестрой тут на кожному кроці. Треба бути обережним і дивитися під ноги. Особливо під землею.

При будівництві форту використовували надпередові на той час технології-бетон. Під час Першої світової форт спочатку був без бою залишений російськими військами, пізніше відбитий у австрійців в 1916 під час Брусилівського прориву (біля форту знаходиться братська могила австрійських солдат). Потім, в часи польсько-радянської вйни, форт став серйозною перепоною на шляху Будьонного.

Щоб нормально оглянути форт і околиці потрібен (ІМНО) як мінімум день. А ще ліхтар і детальну мапу форту (разом з підземеллями). Але якщо попереду ще купа планів і пригод, то виїхати звідсіля можна або електричкою (станція Кам*яниця-Волинська; 1873 року відкриття), або однією з чисельних маршруток траси Київ-Чоп.

І наостанок: фотографія божевільного пса з форту.