Мені завжди подобались міста, в яких є щось більше ніж просто вичищений і відреставрований центр для приманювання косяків туристів. Я з жахом в очах тікаю від цього награного благополуччя в темні провулки до пусток з облізлою шткатуркою, забитими дошками вікнами, бляклими фресками, скрипучими сходами в під*їздах і всіма іншими атрибутами колишнього добробуту. В цьому плані Лейпциг мені імпонує, бо тут є на що подивитись.
