Мене доводять до сказу одноманітні історії про те, як шикарно п`ється кава на літніх майданчиках розкручених львівських кафешок. Або як захопливо стояти в черзі до Криївки чи Гасової лямпи. Для мене Львів-це не кава і точно не тематичні забігайлівки. Львів це пласт культури, який з кожним роком зникає під натиском невблаганного часу, євроремонтів, реставрацій та перебудов. Я не готовий закривати очі на брудні вулиці, непрацюючі банкомати, неохайні мафи, гіпертрофовану руку Чорновола, залізобетонного покруча в провулку Крива липа, мракобісну хресну дорогу на Високому замку, сквер Святого Юра і купу іншої фігні, щоб бачити у Львові сонцем осяяну культурну і кавову столицю України. Львів потрібно не ідеалізувати. Його треба сприймати комплексно, з усіма його чеснотами і вадами. В усій його полікультурності і різноплановості.
